- +38(0542)68-77-87
- Україна, м.Суми, вул. Харківська, 116, Головний корпус
- info@el.sumdu.edu.ua
Пам’ятник футболісту, заслуженому тренеру СРСР, Герою України – В.В. Лобановському
Назва пам'ятника :
Пам’ятник футболісту, заслуженому тренеру СРСР, Герою України – В.В. Лобановському
Регіон :
Київська обл.
Адреса пам'ятника :
м. Київ, вул. Грушевського, 3
Статус :
Пам'ятка мiсцевого значення
Рік (роки) встановлення, дата (за наявності інформації) :
2003
Класифікація часу за історичною епохою встановлення пам’ятника :
Україна в умовах незалежності з 1991 р.
скульптор В. Філатов, архітектор В. Климик
Особа / подія, якій присвячений пам’ятник:
реальна особа/подія
Гендер:
чоловічий
Соціальний статус :
інтелігенція
Компоненти пам'ятника :
Скульптурна композиція встановлена на своєрідному постаменті в півкулі футбольного м’яча, в центрі якого вміщений бронзовий, стилізований під факсиміле, підпис Лобановського. Окремі частини цього м’яча є екранами – всередині м’яча встановлене підсвічування і плазмовий телемонітор, а калорифер і кондиціонер підтримують постійну температуру всередині.
Матеріал :
метал (сталь, брозна тощо)
Тип композиції :
однофігурна композиція
Мистецький підхід :
фігуративне мистецтво
Наявність тексту :
Так
«Ти сидиш на лавці, а поруч вирують трибуни. Ти сидиш на лавці, а ми згадуємо люблячи»
Мова (мови) тексту :
Українська
Наратив , що увіковічнено :
Вшанування пам`яті національних героїв
Стан :
наявний
Відповідальні за утримання :
Київська міська рада
WEB-сайт організації :
Додаткова текстова інформація (за наявністю)
Пам’ятник Валерію Лобановському в Києві був відкритий 11 травня 2003 року – до першої річниці смерті тренера. Спочатку він був встановлений на території стадіону «Динамо» (за вхідною колонадою), що носить ім’я Лобановського, а в кінці 2013-го був перенесений на нинішнє місце на площі біля футбольної арени. Валерій Лобановський зображений сидячим на тренерській лаві в напруженій енергійній позі: тіло нахилене вперед до лівого коліна, руки поставлені перед собою, обличчя серйозне і зосереджене – саме таким ми пам’ятаємо тренера, який таким чином стежив за подіями на стадіоні. Стрілки годинника на руці зафіксували час – 20 годин 37 хвилин, коли перестало битися серце метра.